Найсильніше оповідання на тему справедливості (рівноваги?) яке можу згадати:
Ті, що покидають Омелас - ЛЕ ҐУЇН Урсула 
http://argo-unf.at.ua/load/le_gujin_ursula/ti_shho_pokidajut_omelas/479-1-0-2590
Читати його важко. Початок, (про досконале, достоту райське життя), якийсь надто вже солодкавий. Але потім, посередині, авторка оглушує приспану увагу різким ривком в протилежність: в мерзотність… І вже вирішуйте самі: покидати Омелас чи не покидати…

Справедливість теж є похідною. Напр., від уявлення людей про добро й зло. 
Але варто усвідомити, що все зло на Землі має лише людське походження (прибульці й чорти помічені лише в фольклорі й фільмах :)), а Природа не буває злою, про що гарно пише Артур Кларк:


До речі, в Україні кожна третя працездатна людина є безробітною.
Або, іншими словами: двоє працездатних вкрали право на працю (і я серед таких крадіїв…) у третього. Бо має бути не 14 млн працюючих людей * 5 робочих днів, а, напр., 20 млн * 3.5 роб.дні (=70).
Питання: чому нас так обурює крадійство і непорядність влади (офіційної та ін.), якщо ми й самі такі?
Тобто, чому скиглимо? Чому робити зло (тихо й непомітно: прикриваючись красивими словами типу "працьовитий") щотижня (по 1.5 роб.дні кожен) є нормою, а отримувати його в іншій формі назад — «НеНормально»? Де логіка?

Хоча, звісно ж, будь-який письменник прямим текстом чогось такого не напише. Бо залежить від платоспроможного попиту. Та й у них, зд., існує така хвороблива надмірна працьовитість, яка часто переходить у безглузду писанину (графоманство).

Але оповідання про Омелас мабуть настільки близьке до "прямого тексту" наскільки то можливо.

Коли це все неподобство почалось?
Ще трохи подумав про давню історію людства. 
Згадайте: було щось таке на поч. шкільних уроків історії: "зростання продуктивності праці---> поява надлишків---> поява царів..." Думаю там пропущена ланка, бо після "появи надлишків" мабуть з'явились безробітні (наразі безробітними називаю також і людей, що працюють за саму лише їжу і/або самі її вирощують; за умови, що вони нездатні мати зі своєї праці якийсь суттєвий зиск). Навіть якщо вони не голодували, то не могли купити будь-які ремісничі товари (доступні лише багатшим, "продуктивнішим" [затятість і/або досконаліші знаряддя праці і/або новіші таємні с.г. технології...] хліборобам, які мали багато надлишків і зменшили тим самим ринкові ціни на їжу). Можливо це стало першим проявом несправедливості у світі. Бо стихійні лиха не можуть бути несправедливими (доки не доведено упередженість і вибірковість блискавок :)). Хижі звірі --- так само ні (більше того, є точка зору, шо вони людьми гребують ;)). 
А от незрозумілим чином вибитий ґрунт з під-ніг і відчуття, що щось тут не теє, хоча, здавалося б: наче все ж чесно... І уявіть, що такі відчуття накопичувались роками, століттями (тоді життя було повільніше)...

 От можливо перші Безробітні тисячі років тому і стали первісним прообразом тітушок(= безробітні особи атлетичної статури) та основою для постійних військ, які вже й повертали "справедливість" до її витоків: = панщина, рабство і т.п.  для "вельми працьовитих"... А світ занурився у морок і криваву різанину на тисячоліття...

А Омелас ставить питання: скільки несправедливості ми готові дозволити задля власної зручності...

Де власне оповідання?

Скачав, от сліпий )))) дякую.